Громадська ініціатива “Центр порятунку культурної спадщини” існує майже стільки ж, скільки продовжується повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Центр був створений як відповідь на страшні і невідомі раніше нашому поколінню виклики часу – системне знищення нашої культури.
На початках ми не дуже й знали, що вдасться зробити, як має бути побудована робота і, визначивши свої завдання, не уявляли як саме маємо їх здійснювати. Та з перших же днів, ті кроки, які почали робити, виявились вірними , робота укладалась у певному руслі, притягуючи потрібних людей та необхідні контакти.
Пріоритетне завдання , яке було визначене від початку: допомога у збереженні та охороні національних цінностей музеям, культурним установам, сакральним об’єктам. Для його здійснення, було вирішено одразу звернутись до міжнародних культурних організацій із проханням допомогти обладнанням, матеріалами для пакування та консервації музейних колекцій та експонатів, протипожежними засобами для їхнього захисту та збереження.
Лист від нашого Центру допоміг передати польським музейникам один із найбільш відомих в Україні та за кордоном, музейник та історик мистецтва Ігор Хомин. Одним із перших на нього відгукнувся п. Єжи Петрус — колишній віце директор Вавелю (замкового комплексу у Кракові), який переслав наше звернення іншим польським культурним діячам. Як вислід — за кілька днів ми вже мали налагоджений контакт із Польським Комітетом допомоги українським музеям, що був створений на базі музею Варшавського повстання. Пані Анна Дрозд, з якою ми були у постійному контакті, своєю жертовною працею так налагодила логістику, що ми змогли в короткім часі отримати від західних партнерів усі можливі види пакувальних матеріалів та протипожежні засоби. Наша співпраця з Комітетом, який очолює п. Ян Олдаковський, з пані Анною Дрозд та пані Анастасією Сорокою продовжується до тепер.
Для здійснення завдань, які поставив перед собою Центр, були задіяні усі попередні зв’язки людей, котрі стали засновниками і котрі у мирному житті займались різними справами. Так, Фонд Нагірних, який очолює Наталя Філевич, має довголітні контакти з американським Фондом збереження сакральної спадщини (Foundation to Preserve Ukraines Sacral Arts – FTPUSA), – керівником якого є пані Христина Лев. Фонд одразу підтримав починання Центру , включився у співпрацю і першу фінансову допомогу для музеїв України, ми отримали саме від нього.
Професор Мирон Стахів, відомий науковець, котрий проживає у США і є членом ICOMOS передав наші контакти своїм колегам — членам англійського ICOMOS, котрі також одразу підключились до участі в допомозі українським музеям. Крім того пан Мирон Стахів ініціював отримання гранту від Фонду світових пам’яток (WMF): “Придбання вогнегасників для захисту дерев’яних церков України”, участь у якому беруть FTPUSA, ICOMOS, польський Комітет допомоги українським музеям і наша ініціатива “Центр порятунку культурної спадщини”. За цим грантом було передано 440 водно-туманних вогнегасників, половину з яких отримав Центр, котрий займався розповсюдженням їх серед дерев’яних церков України з проведенням відповідного інструктажу.
Хотілось би назвати кожну людину, котра в тій, чи іншій мірі приймала участь у роботі нашої ініціативи. Однією з перших надійшла допомога — пакувальні матеріали — з Любліна і керував цим процесом — Президент Фестивалю Бруно Шульца у Любліні — пан Гжегож Юзефчук, який разом із відомим польським художником Бартком Міхаловським та їхніми колегами, закупили та згромадили пакувальні матеріали у провізоричному хабі: Cafe Heca 20-400 Lublin,ul. Hipoteczna 5, а потім переправили до Львова.
Одночасно Романом Метельським були налагоджені контакти із Латвійською національною бібліотекою (пані Катріною Кукаїне), Метрополітен музеєм (пані Ольгою Винар), Канадійським інститутом консервації (пані Мікаелою Марчук).
Отож, почала надходити фінансова підтримка та допомога пакувальними матеріалами. Фінансова поміч надходила іноді безпосередньо до Центру або від американського Фонду збереження української сакральної спадщини ( FTPUSA), чи за його посередництвом. Українські музеї, котрі знаходяться у безпосередній близькості до лінії фронту отримали фінансову допомогу , щоб , по можливості, закупити для потреб захисту своїх колекцій, доступні їм матеріали. За кошти донорів вдалось допомогти евакуювати Музей Багричівська садиба на Харківщині, котрий знаходився під постійними обстрілами (30 км від лінії фронту).
Логістика надходження пакувальних та консерваційних матеріалів була такою: їх отримував від західно-європейських культурних установ та музеїв і зберігав у своєму хабі польський Комітет допомоги українським музеям. Потім ці речі переправлялись до нашого Центру, переправлялись в різний спосіб – спочатку залізничними вагонами потім бусами та фурами. Хаб нашого Центру знаходиться у приміщенні науково – технічної бібліотеки Національного університету “Львівська політехніка” і отримали його, завдячуючи добрій волі дирекції бібліотеки, яка пішла нам на зустріч і особисто пана Андрія Андрухіва.
На якийсь час хабом для дуже великих речей (фанери, дошок) стала частина складу львівського підприємства «Кава старого Львова». Вдячні пану Андрію Задворняку, що надавав потужну підтримку нашій діяльності. Велику допомогу нам також надавав пан Роман Грибовський, керівник фірми “Autoforua”, що знаходиться на території Польщі у місті Млинув. У складські приміщення його фірми Комітет передавав частину допомоги, ту, котра доправлялась фурами і пан Роман керував розподілом пакування на машини, котрі їхали з Польщі в Україну, до Львова, де ми їх і зустрічали, перевантажували і розвантажували. На початках діяльності нашого Центру , коли пакувальні матеріали, а також дошки, фанера надходили у великих кількостях, у цій роботі велику допомогу надавали волонтери, котрі завжди охоче відгукувались на запит через спільний чат.
З перших днів створення ініціативи “Центр порятунку культурної спадщини”, Роман Метельський, який є одночасно і директором Центру і головою правління громадської організації “Українське фотографічне товариство” і віднедавна – директором Львівського фотомузею, створив сторінку на Фейсбуці, де постійно подається інформація про роботу , яку проводить Центр. Він також записав декілька навчальних відеороликів із провідними науковцями та музейниками про те, як правильно пакувати та зберігати різні групи музейних експонатів. Згодом подібні навчальні відео були записані для нас польським Комітетом допомоги українським музеям, Метрополітен музеєм, Канадійським інститутом консервації і також розміщені на сторінці.
Отримані кошти та пакувальні матеріали ми одразу почали передавати музеям з різних областей України. Деякі з них подавали свої заявки про потреби до польського Комітету, інші писали одразу до нас . Усі прохання , які надходили до Центру, постійно моніторив і безпосередньо контактував з музейниками Ігор Гармаш – голова правління громадської організації “Центр мистецтв “Арт – Простір”, котрий є також регіональним представником Українського центру культурних досліджень у декількох областях України.
Всі запити виконувались у максимально короткі терміни і способи передачі були різними – деякі музеї приїжджали своїм транспортом, в кого ж такої змоги не було, – матеріали для них допаковувались у волонтерські буси і автобуси, також використовувалась і пересилка Новою поштою. Ігор Гармаш також педантично займається документацією Центру – актами передачі музеям, реєстрами організацій, котрі отримують допомогу тощо. Цими документами і звітуємось перед нашими донорами і благодійниками.
Також було отримано фінансову допомогу, яка були зібрана польськими спонсорами і переслана через посередництво Комітету допомоги з тим, що на ці кошти ми закупимо і передамо українським музеям необхідні технічні засоби, комп’ютерну та оргтехніку. І це завдання було нами виконано.
23 вересня 2022 року наш Центр організував і провів міжнародну веб-конференцію «Порятунок культурної спадщини під час надзвичайних ситуацій. Допомога та міжнародна співпраця» за участі біля 300 учасників і учасниць, що представляють інтереси закладів культури України та світу.
На конференції «Центр порятунку культурної спадщини» принагідно прозвітувала про сім місяців своєї діяльності та заявив про продовження своєї діяльності надалі як юридично зареєстрованої громадської організації. Засновниками цієї громадської організації стали ми троє , кожен з яких має ще свою громадську організацію, – Роман Метельський (Українське фотографічне товариство, керівник теперішньої організації Центр порятунку української культурної спадщини, – Ігор Гармаш (Центр мистецтв “Арт — Простір), – Наталя Філевич (Благодійний Фонд Нагірних). У такому партнерстві було проаналізовано: як установи культури справляються з викликами війни, які мають кооперації з колегами, які залучають ресурси для допомоги. Модерував захід член команди Центру порятунку культурної спадщини та регіональний представник Українського центру культурних досліджень Ігор Гармаш.
В межах двогодинної конференції виступали спікери від Українського національного комітету ІКОМОС (Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць), Управління охорони об’єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації, Фонду збереження сакрального мистецтва України (Вашингтон, США), Музею Варшавського повстання (Комітет допомоги українським музеям), Національної бібліотеки Латвії, Канадської коаліції культурної спадщини України, програми House of Europe.
Взимку 2022 року на запрошення Комітету допомоги українським музеям Наталі Філевич вдалось відвідати музей Варшавського повстання, на базі якого створений Комітет допомоги українським музеям і узгодити подальші кроки нашої співпраці.
Водночас вдалося виконувати і виключно гуманітарні місії, як то доставка теплих речей зі Швейцарії для Херсонської громади від мешканців містечка Ґрайфензеє, кантон Цюріх.
Останньою, на даний час, допомогою були передані генератори, котрі закупив польський Комітет при допомозі швейцарської Фундації Stiftung fur Kunst Kultur und Geschichte SKKG для музеїв України. В організації передачі брав участь Zakład Narodowy im. Ossolińskich і безпосередньо пані Вікторія Маліцка. Генератори одразу ж були передані відділам культури Херсонської, Запоріжської, Сумської та Житомирської областей для потреб закладів культури громад.
Загалом за цей час вдалося:
- залучити понад 50 000 доларів від 4 компаній та 10 приватних донорів;
- зняти 22 відеоролики: 1 від Комітету допомоги українським музеям в Польщі, 5 від Центру порятунку культурної спадщини, 6 від Канадського інституту консервації, 10 від Музею Мистецтв Метрополітен;
- отримати 3 залізничних вагони та 3 вантажівки TIR з пакувальними матеріалами та 2 TIR з фанерою для потреб установ культури;
- надати допомогу більш ніж 120 установам культури.
У своїй діяльності, Центр далі продовжує працювати у напрямку допомоги музеям та культурним установам України, а також розширив межі своєї роботи. Одним з напрямків є початок роботи Центру диджитилізації з оцифрування (і в такий спосіб – також збереження) – колекцій, архівів, кіно- та фотоматеріалів. Для цієї діяльності ми отримали у якості грантової підтримки два сканери і зараз вже відсканували більш ніж 6000 позицій (скляних та фотоплівкових негативів) з відділу археології Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України та Музею історії міста Коломиї.
Частиною роботи Центру стала просвітницька діяльність. Об’єднаними зусиллями тих організацій, якими ще кожен із членів Центру займається (УФОТО, АРТ-простір, Фонд Нагірних), а також за участю наукової бібліотеки Львівської Політехніки у читальному залі бібліотеки було створено своєрідний арт-центр де щовівторка та щоп’ятниці проводяться безкоштовні лекції провідних науковців, музейників, культорологів, мистецтвознавців, а також проводяться покази документальних та художніх фільмів.
Завдяки співпраці з представником львівської династії кіномеханіків Олександром Мандриком вдалося розпочати проєкт «Живе кіно у Львові» – це демонстрація культових українських стрічок з плівки на професійному кінотеатральному обладнанні.
Ще одним пріоритетним напрямком діяльності Центру у 2023 році є моніторинг та аналіз культурного ландшафту сакральної архітектури Львівської області.
Слід зазначити і підкреслити той факт, що уся робота, яку провадив і провадить далі наш Центр , повністю виконується на волонтерських засадах і є прикладом того, що може зробити ініціатива та сила наміру декількох людей , яких об’єднала у надзвичайно важкий для країни час, висока мета.
Висловлюємо велику вдячність усім міжнародним організаціям, установам, фондам та окремим людям, чия невтомна праця допомагає українським музеям та культурним установам у час воєнного лихоліття зберегти те, що так само як і людське життя, немає ціни — це історико-культурні пам’ятки, нашу спадщину, без котрої немислима наша ідентичність як нації.
Ми щиро переконані, що своєю посильною діяльністю ми наближаємо Перемогу!
